Освітнє середовище - це специфічний, проблемний, гнучкий та постійно оновлюваний  простір комунікації, у якому педагогу відведено роль людини, що послуговується мовою як «інструментом» ведення професійного діалогу (полілогу) з колегами та засобом передачі  учням інформації, нових знань, продукування ідей, обміну думками, мовленнєвого самовираження та особистісної самореалізації. Досягнення високого рівня компетентності учнівської молоді  та формування поля продуктивного професійного діалогу як результати комунікативної діяльності вчителя можуть бути забезпеченими лише за умови  сформованості комунікативної компетентності педагога, що ґрунтується на мовній унормованості , мовній майстерності та мовній самосвідомості педагога як складових культури професійного мовлення вчителя.

 

Пріоритетними стратегічними орієнтирами  даного етапу розбудови освітньої галузі визнано  досягнення європейського рівня якості та доступності освіти,  дієва та своєчасна проекція нового знання в освітню систему та  переведення його в життєву компетентність, професійну та особистісну успішність членів суспільства.

     Початок шкільного навчання – це час великих надій і великих розчарувань, перших життєвих перемог і перших поразок, саме у першому класі і діти, і батьки складають свій перший іспит, який може визначити всю подальшу долю дитини – адже невдалий шкільний старт часто стає першопричиною всіх майбутніх невдач.

Реформування системи освіти зумовило нові теоретичні й методологічні засади змісту освіти. Стало очевидним, що традиційна підготовка дітей до школи втратила свою перспективу. У наш час набуває цінності особистісне формування дитини.

У напрямку вирішення ключових освітніх завдань послідовно відбуваються розбудова та модернізація освітньої галузі.  Сучасні освітні інновації орієнтовані як  на перспективний розвиток системи національної освіти, покликаної сформувати у молодого покоління культурно-ціннісні координати суспільно-затребуваної життєдіяльності, так і на  вирішення актуальних проблем щодо подолання  неготовності учнів до практичного застосування набутих знань  та ціннісних орієнтацій,безперервного навчання та адаптації до швидкозмінного інформатизованого соціуму.  Серед найважливіших нормативно-правових актів, що регламентують функціонування галузі в режимі оновлення та розвитку,  особливого значення та актуальності набуває нова редакція Державного стандарту початкової загальної освіти, затверджена постановою Кабінету  Міністрів України від 20 квітня 2011р. №462

Рекомендації батькам майбутніх першокласників щодо підготовки дитини до школи

Проект  як спосіб (технологія) організації освітньої та творчої взаємодії учнів та вчителя в ході освоєння літературно- мистецьких надбань  в класно-урочній та позаурочній самоосвітній діяльності  має розглядатися – не просто  як прогнозований  педагогічний чи учнівський задум, конструктивний, практико-орієнтований план  командних дій, орієнтований на чітко визначений кінцевий результат.  Це ще й складний, багатоярусний процес виваженого  педагогічного  впливу на особистість учня , певна методологічна поліфонія, моделювання якої в ході проектного процесу дає вчителеві витончений інструментарій дослідження,розкриття та збагачення особистості учня,формування життєвої компетентності та прагнення до саморозкриття та творчого осягнення життєвого простору.

формирование поликультурной компетентности  

учащихся  в процессе исследовательской деятельности ,            направленной на постижение проблематики  и поэтики повести Диккенса «Рождественская песня в прозе» и романа М.Булгакова «Мастер и Маргарита»;

раскрытие гуманистического пафоса литературных       произведений, идеи духовного возрождения человека добротворчеством  и торжества милосердия как сущностного начала человека;

развитие  интеллектуальных и творческих способностей учащихся, формирования навыков самостоятельной учебной деятельности, самообразования и самореализации личности;
 становление духовного мира человека, формирование внутренней потребности личности в непрерывном духовно-нравственном совершенствовании;
 воспитание чувства прекрасного, культуры мышления и общения, эмоциональной отзывчивости, способности к переживанию и сопереживанию, художественного вкуса и культуры речи учащихся;.

творческая самореализация участников мастерской;

воспитание гуманизма, потребности деятельного добра, духовное обогащение учащихся.

Інтерактивне навчання , як найбільш ефективна технологічна освітня інновація- це, перш за все, діалогічне навчання, в процесі якого взаємодіють учитель та учень. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання в співпраці), де учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами освітньої взаємодії. Педагогу відведено  роль комунікативного лідера, ініціатора навчального діалогу як найбільш відповідної умовам протікання інноваційного освітнього процесу форми організації сумісної діяльності вчителя та учня.